подивитися

-дивлю́ся, -ди́вишся; мн. поди́вляться; док.

1) неперех. Спрямувати погляд у певному напрямку на кого-, що-небудь; глянути. || тільки без додатка. Розкрити, розплющити очі. || Зупинитися на кому-, чому-небудь, розкритися (про очі). || Підглянути, заглянути туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін. || Заглянути всередину чого-небудь. || Шукаючи кого-, що-небудь, оглянути якесь місце, заглянути кудись. || Простежити на певній відстані або з певної віддалі за чим-небудь.

2) неперех. Особисто простежити, самому упевнитися в чому-небудь. || Встановити що-небудь, помітити, побачити.

••

Як (коли́) подивлю́ся [на те́бе, те́бе, на вас і т. ін.] у знач. вставн. речення — як можна зробити висновок; певно.

3) неперех., на кого-що і без додатка, перен. Придивитися до кого-, чого-небудь. || Вивчити, дослідити що-небудь. || Подумати, розміркувати. || Переконатися на фактах, упевнитися в чому-небудь, особисто перевірити щось. || наказ. сп. подиви́сь, подиві́ться. Уживається з метою зосередження, загострення чиєїсь уваги на кому-, чому-небудь.

4) неперех. Звернути увагу на кого-, що-небудь. || Перев. із запереч. част. не: а) не виявити зацікавлення ким-, чим-небудь, інтересу до когось, чогось; б) (перен.) не зважити на кого-, що-небудь, не взяти до уваги когось, щось.

5) неперех., на що і без додатка, перен. Сприйняти щось, поставитися до чого-небудь певним чином.

6) неперех. і перех. Оглянути, розглянути що-небудь із метою ознайомлення. || у що. Поглянути на себе (у дзеркало і т. ін.). || Проглянувши, ознайомитися з чим-небудь, із змістом чогось. || Побувати на виставі, кінофільмі і т. ін. || Оглянути кого-, що-небудь із метою перевірки, встановлення чогось. || розм. Пересвідчитися в наявності кого-, чого-небудь.

7) неперех., тільки 1 ос., перен., розм. Подумати, перевірити, перш ніж зважитися на що-небудь.

8) неперех., наказ. сп. подиви́сь, подиві́ться, у знач. виг. Виражає подив, докір, обурення.

9) неперех. Дивитися на кого-, що-небудь якийсь час.